Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року Справа № 910/1121/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В.суддівДемидової А.М. Саранюка В.І. - доповідача у справірозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"на рішення від та на постанову відгосподарського суду міста Києва 22.05.2014 Київського апеляційного господарського суду 16.07.2014 у справі господарського суду№ 910/1121/14 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанціїдоДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"простягнення 39 178,27 грн.за участю представників сторін:

від позивача - Желінська Т.М., Костерний Д.О.

від відповідача - Майданік В.В.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції звернулося до Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" про стягнення 39 178,27 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2014 у справі № 910/1121/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014, задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції (Позивач). Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" (Відповідач) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції 39 178,27 грн. та 1 827 грн. - судового збору.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2014, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 у справі № 910/1121/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог.

Заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 31, 32, 62, 110, 111, 125 Статуту залізниць України, Правил складання актів, затверджений Наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 № 334, Правил користування вагонами та контейнерами, затверджені наказом Мінтрансу України 25.02.1999 № 113, Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджені наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644.

В судовому засіданні 04.09.2014 оголошено перерву до 11.09.2014.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 18.05.2010 між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-західна залізниця" (залізниця) та Відкритим акціонерним товариством "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції, найменування ВАТ "Центренерго" змінено на Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (вантажовласник), укладено договір № 2036103 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, відповідно до якого залізниця зобов'язалася надавати послуги, пов'язанні з перевезенням вантажів, а вантажовласник - сплачувати передбачені договором та законодавством платежі.

Згідно з пунктами 2.2.1, 2.2.2 договору сторони погодили, що для проведення розрахунків і обліку сплачених сум, залізниця відкриває для вантажовласника особовий рахунок 2036103. Залізниця зобов'язана приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери), згідно із затвердженими планами та заявками вантажовласника, та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.

Пунктом 2.2.6. договору передбачено, що залізниця списує з особового рахунку вантажовласника відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафи, пеню) на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т. ін.

01.06.2011 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору, пунктом 2.2.6. якої, залізниці надано право списувати з додаткового особового рахунку 6410072 відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи, пеню) на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т. ін.

Відповідачем списано, у безспірному порядку з Позивача, грошові кошти в розмірі 39178,27грн. на підставі накопичувальних карток № 06070242, № 06070243, № 06070244, № 07070256, переліком Тех. ПД № 0607 від 06.07.2013 та № 0707 від 07.07.2013.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції обґрунтовані тим, що Позивачем не замовлялися послуги по зважуванню вантажів, проведенню маневрових робіт, зберіганню вантажу. Документи, на підставі яких проводилось списання спірної суми, складені Відповідачем у односторонньому порядку, без участі Позивача і про складення таких документів останній не був повідомлений.

Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції.

Судові рішення мотивовані тим, що списання Відповідачем коштів із особового рахунку Позивача суперечить встановленому законодавством порядку та умовам укладеного договору, оскільки залізницею надано Трипільській ТЕС копії документів, які свідчать про їх складання залізницею в односторонньому порядку, без участі Позивача, частину накопичувальних карток Позивач підписав із застереженням, що є доказом відсутності його згоди на списання спірної суми.

Згідно з пунктом 24 Статуту залізниць, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ними у накладній.

Відповідно до параграфа 19 розділу 1 Технічних умов навантаження та кріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення вантажів перевіряє Залізниця.

Пунктами 1.2., 2.1. Правил комерційного огляду поїздів та вагонів, затверджених наказом Укрзалізниці від 26.04.2006 № 152-Ц передбачено, що комерційний огляд поїздів здійснюється на пунктах комерційного огляду, які розташовуються на залізницях таким чином, щоб був забезпечений огляд всіх поїздів, що надходять на залізницю та відправляються з неї, а також при перевезенні вантажів в межах однієї залізниці. Всі вагони, які прибувають та відправляються зі станції, де розташований пункт комерційного огляду, повинні оглядатися у комерційному відношенні.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в залізничних накладних вантажовідправником вагонів вказані ПАТ "ЦЗФ "Узлівська" та ПАТ "ЦЗФ "Вуглегірська". Вантажовідправники ПАТ "ЦЗФ "Узлівська" та ПАТ "ЦЗФ "Вуглегірська", завантаживши вагон з вугіллям та склавши перевізні документи, передали їх Донецькій залізниці до перевезення. Залізниця, в свою чергу, прийняла вказані вагони без зауважень, про що свідчать відбитки печатки станції відправлення на залізничних накладних, жодних порушень щодо нерівномірності завантаження вагонів залізницею при погрузці зафіксовано не було.

Згідно з пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, списання коштів з рахунку платника здійснюється, зокрема, на підставі накопичувальних карток із зазначенням в них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівників станції і вантажовласника.

Суди попередніх інстанцій посилаються на роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 відповідно до якого, якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Згідно зі статтями 914 Цивільного кодексу України, 307 Господарського кодексу України, статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" та статтею 17 Статуту перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах.

Відповідно до статей 909 Цивільного кодексу України, 307 Господарського кодексу України, статті 22 Статуту за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Приписами статей 30, 32 Статуту залізниць України, встановлено, що завантаження у вагони здійснюється вантажовідправником, який зобов'язаний здійснювати завантаження з виконанням технічних умов.

За загальним правилом, встановленим пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення та пунктом 37 Статуту залізниць, масу вантажу визначає відправник. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити у накладній.

Згідно з вказаними Правилами, Технологічний центр з оброблення перевізних документів, на підставі укладеного договору, зараховує отримані в порядку передоплати суми на особовий рахунок платника і списує їх в міру оформлення та надходження розрахункових документів за здійснені перевезення, надані послуги та штрафи.

Облік використання коштів з особового рахунку ведеться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (якщо вони не були включені у відомості плати за користування вагонами і контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.

Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку. У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування він має право звернутися з претензією та/або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.

Однак, якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати, в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки.

Пунктом 2.10 Правил передбачено, що усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо зі станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірне списання Відповідачем з рахунку позивача грошових коштів, розмір яких є спірним.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, однак відповідно до імперативних приписів частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 у справі № 910/1121/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Кот О.В.

Судді Демидова А.М.

Саранюк В.І.